12 листопада 2025 року у Полтавському обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді відбувся черговий методичний день. Цього разу спікером був Гришко Олександр Сергійович. Він запропонував педагогам для опрацювання та обговорення тему про видатного українського митця Якова Гніздовського, ім’я якого посідає почесне місце серед постатей, чиї твори стали символом української ідентичності.
Про це пише мистецтвознавець Ігор Шалінський у своїй публікації, наголошуючи на особливому місці творчості художника в українській культурі: «100 років тому, 27 січня 1915 року народився один із найвідоміших у світі галицьких митців ХХ століття Яків Гніздовський. Його твори “Зимовий пейзаж” і “Соняшник” прикрашали президентські апартаменти у Білому Домі (Вашингтон), коли їх у 1961–1963 роках займав Джон Фіцжеральд Кеннеді. До проголошення незалежності України художник був мало відомий у своїй Вітчизні.
Більшу частину свого життя він провів за межами Батьківщини і тільки тепер повертається до нас своїми неповторними творами. Український глядач мав змогу їх уперше побачити на виставці лише у 1990 році. Подаровані дружиною митця Стефанією Гніздовською-Кузан, вони з великим успіхом експонувалися в Національних музеях Києва і Львова, художньому та краєзнавчому музеях Тернополя. Яків Гніздовський знаний у світі як живописець, скульптор, автор багатьох мистецтвознавчих праць. Але найбільше визнання завоювали його графічні роботи, які експонувалися на виставках у США, Канаді, Австралії, Африці, Японії й принесли майстрові світове визнання. Про його творчість вийшло багато публікацій – статей, наукових праць, альбомів у США, Канаді. Ще 1932 року, коли в Торонто відбулась Світова Виставка Українських Митців, де експонувались роботи близько дев’яноста митців-українців з дев’яти країн світу, твори Якова Гніздовського здобули великий успіх і розголос у пресі. У 1986 році побачив світ невеликий альбом кращих екслібрисів Якова Гніздовського зі статтею Дейла Ройланса, куратора графічного відділу бібліотеки університету Прінстона. Про митця було створено фільм “Вівці в дереві”, автором якого був С. Новицький із Міннеаполіса.
Загалом у творчому доробку художника є малярські роботи, керамічні скульптури, графіка, дереворізи, зокрема ілюстрації до книжок. Він ілюстрував англомовні видання поем Дж. Кітса, С. Т. Кольріджа, Томаса Гарді, В. Дж. Сміта, А. Ранні та Роберта Фроста, а також українські казки, видані англійською мовою. Яків Гніздовський оформив усі книжки, що вийшли з-під пера Івана Кошелівця, зокрема виконав графічні портрети Миколи Скрипника і Олександра Довженка для його монографій. Художник проілюстрував поезії Івана Драча, що вийшли в перекладі англійською мовою у Нью-Йорку.
Тематикою дереворізів Гніздовського була переважно флора, фауна чи краєвиди, любов до яких у нього розвинулася ще з дитинства, з мальовничого Подільського краю на батьківщині. Його композиції дуже прості, не надумані. Часто – це одне дерево, пташка чи квітка. Він розказує про прості явища природи, зображає звичайні предмети, але робить це з такою майстерністю і переконливістю, що вони набирають надзвичайно живого і динамічного характеру. Тут можна простежити своєрідну філософію, поруч з надзвичайною технікою, досконалим виконанням, сповненим засвоєння ремесла, простоти, стриманості й скромності, у чому відкривається Гніздовський як мислитель, еколог, гуманіст.
Крім дереворізу, Гніздовський використовував у своїй графіці й інші техніки, зокрема лінорит і офорт − гравюру на металі. Його перші офорти датуються 70-и роками, коли митець вже досяг значних успіхів у своїх творчих пошуках.
Ілюстрації Гніздовського до “Слово о полку Ігоревім” показують іншу ланку його творчості, яка побіч станкової графіки, відігравала передову роль – це оформлення ним книжок загалом, а зокрема шрифтове оформлення, в чому він був великим майстром і ентузіастом. Тут Гніздовський будував літери на суто естетичних і каліграфічних початках. Він мав намір запроектувати новий, сучасніший український шрифт, передовсім його форму друкарського застосування до творчого життя. Хоч йому не вдалось виконати свій задум у формальному значенні, він оформив багато книжок, і без його творчого внеску неможливо уявити книжкову культуру української діаспори.
У творчості митця відчутна національна заангажованість, спогади дитинства втілюються у манеру стильових напрямків. Це відчувається у його прагненні створити щось нове, прив’язуючи його до українського здобутку.
В есе “Пробуджена царівна” Яків Гніздовський пише: “Я ніколи не почував себе емігрантом. Я вважав себе туристом, що не завжди з власної волі переїжджає з країни в країну і не завжди має для цього бодай мінімум засобів”. У цих словах − сум за рідною землею і батьківським домом, а також надія на повернення з подорожі, тривалістю в ціле життя».
Підготовлено за матеріалами публікації Ігоря Шалінського «Творчість Якова Гніздовського в контексті української культури».
